Вперше за десятиріччя свої очі у космосі: Навіщо Україна вивела супутник на орбіту Землі

Андрій Васильєв

Андрій Васильєв

Оператор корекції траєкторій космічних апаратів в NASA
Український супутник "Січ-2-30" у космосі з відкритих джерел

Україна вперше за десять років вивела у космос свій супутник "Січ-2-30", який доправила на орбіту Землі ракета-носій Falcon 9 виробництва компанії SpaceX. З якою метою?

Про це пише Андрій Васильєв на своїй сторінці у Facebook.

Пуск РН Falcon9 з українським супутником "Січ-2-30" був успішним.
 
Супутник відправиться на сонячно-синхронну орбіту висотою у ~525 кілометрів (нижче, аніж було заплановано спочатку, через особливості РН), з інклінацією 98,1 градуса. Відповідно, змінився і термін дії супутнику - до трьох років.
 
Перший знімок для калібрування очікується вже наступного дня.
 
Оскільки орбіта сонячно-синхронна, супутник не зависатиме над поверхнею Землі, а проходитиме над нею, скануючи її.
 
Відповідно на зв‘язок з наземною станцією він виходитиме двічі на день, вранці (приблизно о 10:30 і увечері, о 22:30), тоді ж і передаватиме знімки, котрі встигне зробити.
 
Я, чесно кажучи, прикро вражений деякими коментарями під попереднім постом.
 
Україна запустила свій супутник на сонячно-синхронну орбіту. Вперше за десять років запустила на орбіту власний малий супутник. Не кубсат, а повноцінний супутник для дистанційного зондування.
 
Але привід для зради все рівно знайшовся.
 
"Січ-2-30" побудований на базі EgyptSat-1, котрий КБ "Південне" виготовило на замовлення Єгипту і запустило ще о 2007 році. Функції в цього супутника, як і в попередника "Січ-2", котрий був виведений на орбіту у 2011 році схожі. Але все ж "Січ-2-30", це модифікована і поновлена версія.
 
Так, EgyptSat розроблявся на початку нульових.
 
Так, "Січ-2-30" - це дещо застарілий супутник, якщо порівнювати його з флагманами у цій галузі.
 
Але цей апарат зібраний БЕЗ російських комлектуючих, що саме по собі вже успіх.
 
Так, роздільна здатність 7 метрів на піксель не йде в жодне порівняння хоча б з 0.5 метра на піксель. Існує і менша роздільна здатність. Тобто так, "Січ-2-30" здатний показати масштаб вирубок, площу затоплення, будинки, його можна використовувати для картографії, потреб сільського господарства, для відслідковування пожеж. Його навіть можна (і будуть) використовувати для деяких військових цілей.
 
Але так, 7 метрів. Танк не побачиш, минометний розрахунок не побачиш. Автівку і ту не побачиш, якщо це не фура якась.
 
Повірте, в мене теж є питання до цього супутника, але я не скажу, що робота була зроблена дарма.
 
Називайте його як хочете - "рухлядь", "комод", "краще-весільного-фотографа-скотчем-примотати", але хочете ви, чи ні - це результат роботи цілого колективу спеціалістів, котрі зробили свою роботу добре!
 
 
Вперше за десять років працівники Національного центру управління та випробовувань космічних засобів отримають живий і реальний досвід роботи з супутником. Молодим спеціалістам потрібно вчитись і отримувати досвід. Інженерам потрібно вдосконалювати свої навички і відповідно, вдосконалювати технології, щоб створити щось якісно нове.
 
І це ще одна, на мій погляд, ГОЛОВНА функція українського супутника.
 
Звісно, супутник далекий від ідеалу. Але він зібраний українцями і в Україні, і працюватиме на Україну. Як за своїм прямим призначенням, так і як навчальний посібник.
 
Дивіться, Україна у найближчі роки планує запустити ще кілька супутників, з більшою роздільною здатністю. Бо "Січ-2-30" - це якщо хочете, приціл. Він має оглядову функцію. На основі тих знимків, котрі будуть отримані з "Січі", можна замовляти деталізацію в партнерів України. Так, поки що з інших, закордонних, кращих супутників! ПОКИ ЩО.
 
Але в України нарешті з'явились свої очі у космосі. Хай не такі сучасні і точні. Так. Але це, хочеться сподіватись, початок.
 
Авіакосмічна галузь - складна і витратна. Згадайте, у якому стані була українська армія на початку російсько-української війни. Знекровлена. Розкрадена. Розвалена. Деморалізована.
 
Так, підняти армію допомогли волонтери. Добровольці. Усі, хто небайдужий.
 
Що? Держкосмос не до порівняння?
 
А оця молодь, що сидить там не на дуже високих зарплатах, у далеко неідеальних умовах, і тим не менше, робить свою справу? Вони зараз волонтери. Саме вони знову повернули Україну у клуб космічних держав, хочете ви цього, чи ні. Це факт. В України є свій супутник у космосі. Крапка.
 
Знову ж таки, я оцінював цей запуск як сторонній глядач. Я не в курсі внутрішньополітичних українських перипетій, хто кому винен і куди краще будо б витратити кошти. Я не експерт.
Але мені зі сторони видно, що попри усі "але", це крок вперед. Це моя думка і думка моїх колег, котрі не один рік працюють на авіакосмічну галузь США. А оці "тю!" - це крок назад.
Малий крок вперед, це крок вперед. Знецінення - крок назад.
 
Ну а потім… На цьому апараті прапор України.
 
Даруйте за різкість, якби там був мій прапор - це вже привід пишатись. І будь-кому, котрий спробував би знецінити надбання моєї країни, я око на сраку натягну.
 
Ця історія із запуском - не про інновації і не про передові технології. Бо час іде, на дворі 2022 рік, і "Січ-2-30" на кілька років запізнилась.
 
І, щоб підсумувати, скажу:
 
Ця історія не про перемогу і не про те, що ми "попереду усій планети". Ця історія не про популізм, хоча багато хто звинувачує у цьому політиків. І дуже хотілось би, щоб політики прочитали цей текст і замислились, на чиїх спинах вони виїхали, і підняли цим інженерам врешті решт, зарплату.
 
Ця історія про сотні інженерів, котрі віддали кілька років свого життя на створення цього супутнику. Котрі ходили щодня на роботу і переживали "а чи не дарма це все?" Котрі отримували копійки і слухали поради на кшталт "краще б нормальну роботу знайшов". Котрі попри все не пішли з галузі і залишились працювати, щоб одного дня спостерігати за пуском і отримати стабільний сигнал із сонячно-синхронної орбіти. Заради оцих слів: "Україна - космічна держава".
 
Знаєте, я колись пішов з журналістики, бо зневірився. Бо не бачив результату своєї роботи. Зараз я бачу результат того, чим я займаюсь. І я щасливий.
 
І я хочу, щоб ці інженери, котрі створювали "Січ", ті, що працюють над Microsat і іншими проектами, зрозуміли, що це все не дарма. І повірили в себе.
 
Андрій Васильєв

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.